Твої люди, громадо!
Її любові і турботи вистачає на всіх
Наталія Павлівна Секретарюк — мама великої прийомної сім’ї. Свого часу вона народила двох синів. А 12 років тому Господь наділив її донечкою. Потім сім’я поповнилася ще чотирма дівчатками-квіточками і синочком. Тож зараз в родині мешкають шестеро дітей. Примітно, що батьки не тільки дали їм прихисток, забезпечивши гідні умови для проживання. Наталія Павлівна як турботлива мама дбає про всебічний розвиток своїх діток, розкриття їх природних здібностей і талантів. Цим самим вона допомагає їм в подальшому успішно інтегруватися в доросле життя.
У кожної багатодітної родини своя історія. Наталія з дитинства хотіла мати велику сім’ю, мріяла бути вихователем, який знаходить підхід до кожної дитини, і дарує іншим своє тепло, любов і турботу. Та відомо, що Всесвіт трошки підкореговує наші бажання. Тож можна вважати, що колись задумане таки збулося, бо і дітей, і уваги, і ласки, і піклування в її житті вистачає.
З першою прийомною донькою доля звела жінку понад 10 років тому. Якось Наталія Павлівна з меншим сином Ярославом чекали на прийом біля кабінету дитячого лікаря в центральній райнній лікарні. В цей час коридором ходила чотирирічна дівчинка. Діти, як це зазвичай буває, почали спілкуватися. Виявилося, що в малої померла ненька. І Ярослав попросив свою маму узяти дівча до них додому.
Звичайно, перед таким серйозним кроком у неї були роздуми, сумніви, переживаня. Але жінку всебічно підтримали рідні: чоловік Сергій Анатолійович, мама, батько і старший син Олег. Вони схвалили намір Наталії Павлівни приютити маленьку згорьовану крихітку, яку тим часом помістили у притулок для дітей «Надія». Так в сім’ї з’явилася прийомна донька Аліна, якій шостого березя цього року виповнилося 16 років. Вона справжня мамина помічниця: дуже любить готувати, береться вишивати.
Для того, щоб осиротіла дівчинка почувалася як звичайна дитина, Наталія Павліва проробила довгий шлях: з п’яти років водила доньку на репетиції хореографічного колективу «Віночок», що діяв в районному Будинку культури, на заняття в музичну школу, де Аліна навчалася грі на домрі. І вже літом найменшенька русалонька відкривала святкове дійство, що відбулася на березі річки Синюха з нагоди народного свята Івана Купала.
Згодом в сім’ї додалося щастя. Сталося це з появою двох сестер-близнючок Каті і Насті, які носять прізвище Секретарюк. Дівчаткам по вісім років. Вони — мамина втіха і розрада. Відвідують музичну школу, навчаються в інтелектуальному класі Новоархангельського наукового ліцею «Лідер». Наталія Павлівна дбає про розумовий розвиток своїх дітей, а тому не шкодує для цього ні часу, ні коштів. Вона водить доньок на додаткові заняття з української мови і математики, займається з дітьми вдома.
Два роки тому подружжя зробило ще один свідомий, гідний наслідування вчинок. На пропозицію начальника служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради Тетяни Володимирівни Головань, яка веде всебічний супровід їх родини, жінка та чоловік узяли на виховання з патронатної родини ще трьох діток: двох сестричок Кароліну і Ангеліну, та їх братика Даню. Вони з Гайворона, позбавлені батьківського піклування.
Скільки було приготувань до приїзду малечі! В будинку облаштували окрему кімнату, придбали туди ліжка, дитячі меблі. Коли діти зайшли у своє нове помешкання, вони з захватом оглядали все навкруг. З усього було видно, що їм дуже приємно потрапити у таке привабливе середовище, і з першого моменту знайомства опинитися в оточенні рідних людей. Адже Аліна, Катя і Настя одразу відкрили свої обійми для нових членів сім’ї, почали спілкуватися з ними, ділитися іграшками.
Наталія Павлівна каже:
— Діти — чудові, розумні, старанні, слухняні. Швидко адаптувалися в новій родині, влилися в наш усталений сімейний колектив. Даня з близнючками Катею і Настею народилися не тільки в один рік, а й в один день. Вони дуже дружні, ходять в один клас ліцею. Взагалі, діти — як пластилін. Чим наші руки тепліші, тим він краще тане в долонях.
Вони усі називають її мамою, з якою їм без перебільшення пощастило. Всі діти в цій родині одягнуті, нагодовані, доглянуті, цікаво й змістовно проводять дозвілля, займаються за інтересами. Зокрема Даня захоплюється колекціюванням динозаврів. Четверо з дітей відвідують музичну школу: Катя по класу скрипки, Настя — по класу гітари, Кароліна грає на сопілці, а Даня — на баяні. Це справжній домашній дитячий оркестр! Наталія Павлівна планує через рік, коли майстерність юних музикантів зросте, зняти виступ їх гурту на відео.
Незважаючи на постійну завантаженість ця активна, енергійна жінка встигає все. Вона працює на двох роботах: в селищному Будинку культури і в магазині весільного вбрання. Є головою профспілкового комітету працівників культури громади. Бере участь у заходах, виставках майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, адже напрочуд гарно вишиває бісером. Крім того, організовує екскурсії не тільки для своїх дітей, а й для їх однокласників. Завдяки їй учні другого класу нинішнього літа побували в Новоархангельському краєзнавчому музеї, дізналися багато цікавого та пізнавального.
— Ми стараємося бути творчими, креативними, сприймати життя у всіх його проявах, — говорить жінка. — А щодо вміння встигати, то тут головне все правильно спланувати, щоб вистачало часу і на роботу, і на навчання, а зараз воно дистанційне, і на улюблені заняття.
Встає вона о пів на шосту ранку. Не признаючи сучасних мультиварок швидко готує смачний сніданок. Для цього звечора, коли після одинадцятої сідає на дві годинки за улюблене вишивання, відварює м’ясо.
Малеча також знає свої обов’язки: одні застилають ліжка, інші у цей час чистять зуби. І навпаки.
Примітно, що їжу Наталія Павлівна готує чотири рази на день. Діти смакують улюбленими налисниками, трубочками, пиріжками з яблуками, круасанами з праженим молоком. Поки куховарить — доньки і син по черзі читають. Так економиться час на виконання домашнього завдання. Як вже зазначалося, діти не обмежуються здобуттям знань на уроках. Кароліна та Даня також відвідують додаткові заняття
Упродовж сезону жінка робить багато заготовок. Старша дівчинка підросла й стала їй в цьому активно допомагати.
У цій дружній сім’ї звикли все робити разом — працювати і відпочивати. Тут не чути вередливих фраз: «не хочу», «не буду». Навпаки, Даня виявляє особисте бажання пилососити. Весною, під час садіння картоплі, діти самі заохотилися вкидати бульби в ямки. Щоправда, ця ділянка городу була трохи затоптаною, але ж голове — радість колективної праці, усвідомлення своєї причетності до спільної справи! Влітку збирали смородину й споришки в однакові мисочки, які Наталія Павлівна придбала для маленької артілі. Ягоди заготовляли для власних потреб, а лишки по мірі дозрівання реалізовували. За виручені кошти купували морозиво, та багато іншого, чого бажали.
А на дорогу річ, приміром таку, як телефон, гроші назбирують за допомогою скарбнички. Щодня всі вкидають у відведену для цього баничку по десять металічних гривень. Таким чином придбали телефони на дні народження Каті, Насті та Дані.
Увесь тиждень діти займаються навчанням, музикою, що є для них напруженою трудовою діяльністю. А один вихідний сім’я присвячує відпочинку: всі разом ходять до річки, відвідують дитячий майданчик в центрі селища, взимку грають в сніжки, ліплять снігову бабу, катаються на санках.
Так само цікаво святкуються дні народження. Тоді діти протягом дня розважаються в одному з Уманських ігрових центрів, відвідують басейн, піцерію, а ввечері продовжують відзначати іменини домашнім застіллям з чаєм і тортом.
Щороку ці роботящі люди тримали сотню голів птиці та восьмеро свиней. Великим підсобним господарством зазвичай займався глава сім’ї — Сергій Анатолійович. Цього року, з урахуванням можливої швидкої евакуації, від чималої живності вирішили відмовитися. Та й чоловік зараз не на трудовому, а зовсім на іншому фронті, де стріляють, взривають, втрачають. Сергій Анатолійович знаходиться в рядах мужніх захисників України. Він водій-санітар, побував в усіх гарячих точках — Пісках, Бахмуті, Ізюмі.
Незважаючи на тимчасову відсутність господаря, без вагомих продуктових запасів багатодітна сім’я не залишилася. Задля цього придбали в людей вирощену свиню, заповнили м’ясом морозильну камеру.
21 вересня нинішнього року в житті Наталії Павлівни відбулася приємна подія — ця молода жінка стала бабусею! В сім’ї її старшого сина Олега, який проживає в Умані, народилася дівчинка Марійка.
Можна без перебільшення стверджувати, що сини — її гордість і надія. Старший 27-річний Олег закінчив з червоними дипломами ПТУ №30 села Торговиця, де навчався на кухаря-кондитера, та Кіровоградський кібернетико-технічний коледж.
Ярослав, якому 20 років, гарно навчався в школі-гімназії, вступив до Одеського військового ліцею. Але згодом перепрофілювався і зараз здобуває знання в Уманському педагогічному університеті за спеціальністю «Психологія і соціально-правовий захист».
Наталія Павлівна дала своїм старшим дітям гарне виховання та освіту. І в менших вона формує такі ж моральні норми поведінки. Насамперед, вчить їх бути людьми. Прищеплює такі головні цінності, як доброта, уміння співпереживати, стояти один за одного, вирішувати конфлікти мирним шляхом. При цьому навчає віднаходити в діях оточуючих позитив. А якщо його немає, то слід не осуджувати людину, а по можливості знаходити причини її суперечливих вчинків.
У розв’язанні питань психологічної взаємодії в прийомній сім’ї кваліфіковану допомогу надає їм начальник служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради Тетяна Володимирівна Головань. Був період, коли певні складнощі виникли з поведінкою старшої дівчинки — Алінки. Тоді працівники служби швидко відреагували на критичну ситуацію і порадили, як її владнати. Завдяки їхнім професійним діям в сім’ї знову запанувала дружня, довірлива атмосфера. Наталія Павлівна стверджує, що Тетяна Володимирівна Головань і її команда переймаються долею дітей за покликом душі, а не для галочки.
Та робота служби не була б такою плідною, якби не всебічна підтримка Новоархангельського селищного голови Юрія Павловича Шамановського. Він вважає, що діти — це майбутнє нашої держави, найголовніший скарб суспільства, сенс життя кожної свідомої людини. А багатодітні сім’ї заслуговують на особливе ставлення. Вони є прикладом для інших. Тому їм потрібна посилена увага з боку відповідних державних органів. Тож Юрій Павлович дбає про те, щоб діяльність служби у справах дітей була якнайрезультативнішою. Задля цього створені всі умови для роботи колективу служби, фахівців забезпечено необхідним технічним обладнанням.
Як зазначає Тетяна Володимирівна Головань, на сесії селищної ради за ініціативи селищного голови Юрія Павловича Шамановського була затверджена програма «План дій щодо реалізації конвенції ООН про права дитини на період 2021-2026 років». Завдяки цій програмі служба забезпечена паливом для здійснення рейдів з метою захисту прав та інтересів дітей.
Також відповідно до цієї програми у громаді проводяться святкові заходи з нагоди Дня захисту дітей, Дня усиновлення та Дня святого Миколая. Під час цього свята діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти, які потрапили в складні життєві обставини, отримують солодкі подарунки.
В цьому році за пропозицією Юрія Павловича Шамановського задля більшої підтримки дітей вище перерахованих категорій фінансування програми було збільшено на 10 тисяч гривень, з подальшим збільшенням в наступні роки.
Очільник громади віднаходить час, щоб особисто висловити слова подяки людям, які подарували частинку своїх сердець чужим дітям. Так з нагоди Дня усиновлення Юрій Павлович нагородив подяками опікунів, прийомних батьків та усиновителів — за те, що не скупляться на батьківську та материнську любов і прийняли до своїх родин дітей, які за різних обставин втратили рідні сім’ї.
Для Наталії Павлівни дуже важливо, щоб в родині панували лад і спокій. З маленькими дітьми жінка почуває себе набагато молодшою. Вони граються в сніжки — і матуся з ними. Так само «ріжеться» з малими у футбол. Навіть боїться уявити себе в хаті, де не чути дитячого галасу. Зізнається: була б можливість, вигляділа б ще не одну дитину.
І це не голослівне висловлювання. Раніше вони гуртом пекли печиво, купували альбоми і олівці, й провідували в лікарні діток, залишених без батьківського піклування. Потім забирали їх до себе додому на святкові вихідні. Тож її любові і турботи вистачає на всіх!
Усією своєю сутністю буття вона розкриває зміст відомого вислову: «Чужих дітей не буває». Жінка зазначає:
— Не треба боятися труднощів і осудливих поглядів. І якщо ви відчуваєте в собі бажання та можливості, зробіть цей важливий в житті крок, цей мирний громадянський подвиг, підказаний серцем!
Особисто Наталія Павлівна ніколи не жалкувала про те, що зробила. Адже її велика сім’я для неї — це щастя, за яке вона віддала б усі скарби світу.
