22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні
Щороку 22 червня наш народ вшановує світлу пам'ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Це була найстрашніша і найжорстокіша в історії людства війна.
Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до нас спогади-миттєвості про неї. 22-ге червня 1941 року, четверта година ранку. Одна мить — і шквал крові, болю та смерті. Мирне життя людей перекреслило страшне слово «війна». Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини.
Українці в лавах діючої армії брали участь у розгромі нацизму на всіх фронтах. За даними істориків, прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8-10 мільйонів осіб, загальні демографічні — понад 13 мільйонів. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації, прийнявши на себе весь тягар лихоліття.
Усім відомі злочини нацистів на нашій землі — Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл. У зруйнованих війною містах, містечках і селах залишалися матері, дружини з дітьми. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років. Таким є український вимір Перемоги.
Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто зі зброєю в руках захищав у той буремний час нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та ніхто не забутий, і ніщо не забуте. Всі, хто здобував Перемогу, хто загинув на полях битв, кого нацисти замучили в концентраційних таборах, хто непосильно трудився в тилу, навічно зостануться у вдячній пам’яті нащадків. Спомин про всіх синів і дочок матері-Вітчизни, які стали жертвами гітлерівського фашизму, про ратний подвиг українського народу, передаватиметься з покоління в покоління, а 22 червня назавжди стало для нас Днем Великої Скорботи. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях, вона є в нашому національному календарі.
Нині, потерпаючи від кривавої російської агресії, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Українці знову зі зброєю в руках самовіддано захищають свою країну, її свободу та незалежність, власний демократичний вибір, світле майбутнє. Ми сильний і вільний народ, і ніхто не здатний поставити нас на коліна. І як у ті далекі червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, так і зараз ми впевнені, що перемога буде за нами. Адже попри всі труднощі та негаразди ми навчилися любити. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому переможемо зараз!
Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
Все буде Україна! Слава Україні!
З повагою селищний голова Юрій Шамановський.
