Еко-акція на березі Синюхи
Теплого суботнього дня на берізі річки Синюха відбулося зібрання з кількох десятків людей. Дорослі та діти зібралися в одному місці для того, щоб очистити прибережну смугу від різного непотребу. Організаторами еко-акції були чотири сім’ї з Харкова. Їх підтримали інші небайдужі жителі селища — з числа внутрішньо переміщених осіб та місцевих мешканців. Ініціативу активістів підтримав голова громади Юрій Павлович Шамановський. За його дорученням селищна рада забезпечила учасників доброї справи сміттєвими пакетами, рукавичками та надала трактор з причепом для вивезення сміття.
Зачинщик всього Валерія та її друзі й знайомі — легкі на підйом. Вони неодноразово разом з дітьми були учасниками подібних громадських рухів у Харкові, які набули в місті широкого поширення, і де практикується роздільне сортування побутових відходів. Крім того, сім’я багато подорожує, тож знає, що таке чистий, привабливий для очей ландшафт. Вони й під час прогулянок по наших мальовничих місцях не зраджували своїй звичці, а збирали сміття скрізь, де його бачили. У пакети, яких доволі вистачало навкруги. Потім непотріб складували на причеп біля колишнього приміщення селищної ради.
Перед початком генерального прибирання річкового узбережжя жінка розповіла:
— Ми прагнемо донести до населення три важливі думки. Перша — коли люди починають особисто прибирати місця загального відпочинку, вони змінюють свою свідомість і починають розуміти, що в нашому житті дуже багато зайвого. Приміром, якщо ви щось купуєте в продуктовому магазині, обійдіться двома пакетиками, а не трьома. Адже ми користуємося ними всього кілька годин, а потім цей пластик роками псує навколишнє середовище. Тільки уявіть: викинутий пакет може пролежати 200 років, «переживши» декілька поколінь людей. Ми і дітей привчаємо до подібного «мінімалізму», запитуючи: «Можливо вам не потрібна ця іграшка, виготовлена з дешевого китайського пластику, яка швидко вийде з ладу і поповнить купу відходів?» І вони погоджуються з нами, розуміючи всю важливість даної проблеми і свою причетність до того, що відбувається в суспільстві.
Друга надзвичайно серйозна проблема — спалювання сміття та опалого листя. Так, в тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопрен, що здатен викликати захворювання на рак. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини — одні з найотруйніших для людини речовин. Разом з листям горить сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери. При спалюванні лише одного поліетиленового пакету в повітря надходить до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких отруйні. Щільний чорний дим від тління пластикового непотребу містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні. При горінні гумми утворюються ще й канцерогенна сажа і сприяючі респіраторним захворюванням оксиди сірки. До вогнища нерідко потрапляють ДВП, ДСП, фанера. Ці матеріали містять небезпечні формальдегідні смоли, а якщо вони пофарбовані масляною фарбою, то в полум’ї виділяють свинець. В період масового спалювання рослинних рештків особливо погано доводиться тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти. Науково доведено, що забруднення повітря від спалювання листя та сміття набагато сильніше, ніж від промислових викидів та викидів автомобільного транспорту. Година вдихання диму при спалюванні опалого листя дорівнює п’ятигодинному перебуванню на автомагістралі.
Тож в магазині я намагаюся відмовлятися від зайвих пакетиків. І коли мені продавчиня каже: «Беріть, вдома спалите», — мені хочеться розповісти їй про цю загрозливу для людей помилку.
Третій наш посил громадськості — особистий приклад батьків. В наших сім’ях підростають діти, яким по 8, 10 і 13 років. Ми з малечку привчаємо їх до певних заборон. Одна з них — не можна смітити на вулиці, в лісі, на березі, в під’їзді, та й загалом, в будь-яких людних місцях. Вони ніколи не викинуть обгортку на асфальт, тому що так вчиняємо ми, і навчаємо їх. Також ми завжди беремо своїх дітей на всі природоохоронні акції. І це нормально. От і сьогодні вони з нами. Самі зробили гарпуни з довгих палиць і підручних матеріалів для очищення дна річки. Ми впевнені, що таке виховання в сім’ях сприятиме формуванню в підростаючого покоління високої екологічної свідомості.
Поділившись своїми думками Валерія разом з іншими добровольцями приступила до роботи. Людей на заклик у Фейсбуці прийшло не багато, але працювали всі швидко, злагоджено, продуктивно. Разом трудилися приїжджі з різних куточків України і місцеві жителі, серед яких — працівники селищної ради. Сміттєві мішки наповнювалися швидко — обгортками, поліетиленовими пакетиками, іншим непотребом, який одразу ж сортували. Діти за допомогою саморобних гарпунів дістали з річки чимало пластикових баклажок, заохотивши своїм прикладом двох підлітків-рибаків. Вони також приєдналися до гуртової справи. За дві години прибирання було зібрано повен причеп мішків, який вивезли в належне місце. Всі були неабияк задоволені результатами своєї діяльності, відчували радість і загальне піднесення.
А Валерія та її друзі зробили для себе святковий обід. Діти цього особливо заслужили.
